Як була собі лисичка, да й пішла раз до однії баби добувать огню; ввійшла' у
хату да й каже: "Добрий день тобі, бабусю! Дай мені огня". А баба тільки що
вийняла із печі пирожок із маком, солодкий, да й положила, щоб він прохолов[[24
- Остыл.]]; а лисичка се і підгледала, да тілько що баба нахилилась[[25 -
Наклонилась.]] у піч, щоб достать огня, то лисичка зараз ухватила пирожок да і
драла[[26 - Убежала.]] з хати, да, біжучи, весь мак із його виїла, а туда сміття
наклала.
Прибігла на поле, аж там пасуть хлопці бичків. Вона і каже їм: "Ей, хлопці!
Проміняйте мені бичка-третячка[[27 - Третяк - теленок или жеребенок по третьему
году.]] за маковий пирожок". Тії согласились; так вона їм гово'рить: "Смотріть
же, ви не їжте зараз сього пирожка, а тоді уже розломите, як я заведу бичка за
могилку; а то ви його ні за що не розломите". Бачите вже - лисичка таки собі
була розумна, що хоть кого да обманить. Тії хлопці так і зробили, а лисичка як
зайшла за могилу, да зараз у ліс і повернула, щоб на дорозі не догнали; прийшла
у ліс да і зробила[[28 - Сделала (Ред.)]] собі санки да й їде.
Коли йде вовчик: "Здорова була, лисичко-сестричко!" - "Здоров, вовчику-братику!"
- "Де[[29 - Где.]] се ти узяла собі і бичка і санки?" - "Е! Зробила". - "Підвези
ж і мене". - "Е, вовчику! Не можна". - "Мені хоть одну ніжку". - "Одну можна".
Він і положив, да од'їхавши немного і просить, щоби іще одну положить. "Не
можна, братику! Боюсь, щоб ти саней не зламав". - "Ні, сестричко, не бійся!" -
да і положив другую ніжку. Тілько що од'їхали, як щось і тріснуло. "Бачиш,
вовчику, уже і ламаєш санки". - "Ні, лисичко! Се у мене був орішо'к, так я
розкусив". Да просить оп'ять, щоб і третю ногу положить; лисичка і ту пустила,
да тілько що оп'ять од'їхали, аж щось уже дужче[[30 - Сильнее.]] тріснуло.
Лисичка закричала: "Ох, лишечко![[31 - Беда (Уменьшительное от "лихо").]] Ти ж
мені, братику, зовсім зламаєш санки". - "Ні, лисичко, се я орішо'к розкусив". -
"Дай же і мені, бачиш який, що сам їж, а мені і не даєш". - "Нема уже більше, а
я б дав". Да і просить оп'ять, щоб пустила положить і послідню ногу. Лисичка і
согласилась.
Так він тілько що положив ногу, як санки зовсім розламались. Тоді вже лисичка
так на його розсердилась, що і сама не знала щоб робила! А як отошло серце, вона
і каже: "Іди ж, ледащо![[32 - Негодный.]] Да нарубай дерева, щоб нам оп'ять
ізробить санки; тільки рубавши кажи так: "Рубайся ж, дерево, і криве і пряме".
Він і пішов да й каже усе: "Рубайся ж, дерево, усе пряме да пряме!" Нарубавши і
приносить; лисичка увидала, що дерево не таке, як їй нужно, оп'ять розсердилась.
"Ти, - гово'рить, - не казав, видно, так, як я тобі веліла!" - "Ні, я усе теє
казав, що ти мені казала". - "Да чомусь[[33 - Почему-то (Ред.).]] не таке
рубалось? Ну, сиди ж ти тут, а я сама піду нарубаю", - да і пішла у ліс.
А вовк дивиться, що він сам остався; узяв да проїв у бичка дірку да виїв усе в
середині, а напускав туда горобців[[34 - Воробьев.]] да ще соломою заткнув,
поставив бичка, а сам і втік[[35 - Убежал.]]. Аж лисичка прихо'дить, зробила
санки да й сіла і стала поганять: "Гей, бичок-третячок!" Тілько він не везе.
От
вона встала, щоб поправить: може, що не так запряжено; да, не хотячи, одоткнула
солому, а оттуда так і сипнули горобці летіти. Вона уже тоді побачила, що бичок
неживий; покинула його да й пішла.
Легла на дорозі, аж дивиться - їде мужик з рибою; вона і притворилась, що
здохла. От мужик і говорить: "Во'зьму я оцю[[36 - Эту.]] лисицю, обдеру да хоть
шапку собі зошью". Узяв да і положив ззаді у воза. Вона замітила, що мужик не
смотрить, стала ногами викидувать рибу з воза, а когда побачила, що навикидала
уже багато, тоди потихесеньку і сама злізла; сіла біля[[37 - Подле, возле.]]
риби да і їсть собі, - коли біжить оп'ять той самий вовчик.
Побачивши, що вона їсть рибу, прибіг до їй да й каже: "Здорово була, лисичко-
сестричко! Де се ти набрала стільки риби?" Вона каже: "Наловила, вовчику-
братику!" А собі на думці: "Подожди, і я зроблю з тобою таку штуку, як і ти зо
мною". - "Як же ти ловила?" - "Так, вовчику, уложила хвостик в ополонку[[38 -
Прорубь.]], вожу тихенько да й кажу; ловися, рибка, мала і велика! Коли хочеш,
то і ти піди, налови собі". Він побіг да зробив так, як казала лисичка. А
лисичка стала за деревом да й дивиться; коли у вовчика зовсім хвостик примерз,
вона тоді побігла в село да й кричить: "Ідіть, люди, вбивайте вовка!" Люди
набігли з кольями да і убили його.
|
