Летела ворона по-над морем, смотрит - рак лезет; хап его и понесла в лес, чтобы,
усевшись где-нибудь на ветке, хорошенько закусить. Видит рак, что приходится
пропадать и говорит вороне: "Эй, воро'но, воро'но! Знав я твого' батька и твою
матір - славні люди були!" - "Угу!" - ответила ворона, не раскрывая рта. "І
братів і сестер твоїх знав, що' за добрі люди!" - "Угу!" - "Та вже хоч вони і
гарні люди, а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішого над
тебе". - "Эге!" - крякнула ворона во весь рот и упустила рака в море.
|
