Був собі чоловік да жінка, а у них було два сина і дочка'. От батько посилае
синів орать[[1 - Пахать.]]; вони кажуть: "А хто нам обідать принесе?" Батько
каже: "Дівка". А дівка каже: "Я дороги не знаю". От брати кажуть: "Як зійдеш на
гору, так буде три дороги; на которій дорозі стружки будут лежать, то ти по тій
і йди". Змій бачить, що два брата їдуть і все по дорозі стружки стружуть; він
узяв стружки, позбирав, да кида' по тій дорозі, що до його нори. Мати наварила
обідать і дала дочці нести. Вона вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по
которій стружки лежать; дійшла до нори, а змій узяв її да в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду да й випрягли воли; воли пустили пасти, а сами пішли
додому да й питають матери: "Де ж ваш, мамо, обід?" Мати каже: "Я ж давно вам з
дівкою послала". От вони до самого вечора її ждали: уранці всталі - її нема!
Брати кажуть: "Мабуть її той проклятущий змій узяв!" Вони одяглись[[2 - Оделись
(Ред.).]] да й пішли сестри шукать. Ідуть да ідуть - коли чередник череду[[3 -
Череда - стадо крупного скота; чередник - пастух.]] пасе. Вони поздоровались;
чередник питає: "Куди ви ідете?" Вони кажуть: "До змія - сестри одіймати" - "Як
хочете ви однять од змія сестру, то із'їжте у мене самого більшого вола". Вони
не захотіли да й пішли. Ідуть да ідуть - коли пастух пасе овечки. Вони із ним
поздоровались. Він їх питає: "Куди ві ідете?" - "До змія - сестри одіймать" -
"Коли хочете її однять, то із'їжте у мене самого більшого барана". Вони не
захотіли да й пішли.
Ідуть да ідуть - коли свинар пасе свині. Вони поздоровались. Він їх питає: "Куди
вы ідете?" - "До змія - сестри одіймать". - "Коли хочете її однять, то із'їжте у
мене самого більшого кабана". Вони не захотіли да й пішли. Ідуть да ідуть - аж
змій стоїть коло свого дому. Змій каже: "Здрастуйте! Чого вас сюди бог заніс?" -
"До тебе за сестрою". - "Коли хочете свою сестру узять, так із'їжте дванадцять
волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів". Вони по малесенькому кусочку
із'їли да й більше не захотіли. Він їх узяв да під камень підвернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки'; узяла відра да й пішла по' воду до
колодязя, набрала води да іде - коли горошина котиться по дорозі да й вско'чила
у відро, а вона і не бачила. Прийшла до'дому, виливає воду - коли дивиться:
горошина у відрі; вона узяла да й із'їла, і од тієї горошини уродився син. Дали
йому ім'я Покотигорошко; він росте не по часам, а по минутам. Посідали вечеряти,
Покотигорошко питає: "Чи у вас, мамо, були іще діти?" - "Було у мене двоє синів
і одна дочка'". - "А де ж вони?" - "Змій украв дочку, так сини пішли її шукать;
да нема ні синів, ні дочки".
Він повечеряв, обувся і одівся. "Піду ж і я тепер за ними". Просить коваля:
"Ізроби мені велику булаву". Коваль ізробив йому булаву; Покотигорошко узяв
булаву, заплатив да й пішов. Іде да іде - коли пасе чередник череду. Він із ним
поздоровались; чередник його питає: "Куди ти ідеш?" - "Іду до змія - сестри
одіймать". - "Із'їж у мене самого більшого вола, так одіймеш!" Він із'їв,
подяковав да и пішов. Іде да іде - коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним
поздоровались; пастух його питає: "Куди ти ідеш?" Він каже: "До змія - сестри
одіймать". - "Із'їж у мене самого більшого барана, так одіймеш!" Він із'їв,
подяковав да й пішов. Іде да іде - коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним
поздоровались; свинар його питає: "Куди ти ідеш?" - "До змія - сестри одіймать".
- "Із'їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш!" Він из'їв, подяковав да й
пішов.
Іде да іде - аж стоїть дом змія, і сестра бере коло колодязя воду: "Здрастуй,
сестра!" - каже Покотигорошко. Вона йому: "Який ти мені брат?" Він каже:
"Побачиш, який я тобі брат!" От виходить змій: "А, здрастуй!" - каже.
"Здрастуй!" Змій його питає: "Чого ты прийшов?" - "За сестрою да за браттями". -
"Із'їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів". Він узяв, всі
поїв. Змій каже: "Молодец! Ну, тепер чи будем биться, чи мириться?" - "Будем
биться! Я з тобою не хо'чу мириться". - "Дми[[4 - Дуй (Ред.).]] ток", - каже
змій. "Дми ти, - каже Покотигорошко, - бо ти в своїм добрі хазяїн, а не я". От
змій як дунув - ток у його став чавунний; а Покотигорошко як дунув - ток у його
став мідний. От Покотигорошко як дав змію булавою, так змій став по коліна в
землі; ударив другий раз - і убив змія. Тоді узяв змія, посік-порубав, на попіл
перевіяв; братів з-під каменя ізвернув, забрав їх і сестру да й пішов додому.
Батько і мати були раді!
|
